Перейти до вмісту

Тріумфальна арка (Париж)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тріумфальна арка
Arc de triomphe de l'Étoile
48°52′26″ пн. ш. 2°17′42″ сх. д. / 48.87378° пн. ш. 2.29504° сх. д. / 48.87378; 2.29504G O
Країна Франція[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняVIII округ Парижа[1]
XVI округ Парижа
XVII округ Парижа Редагувати інформацію у Вікіданих
Типтріумфальна арка[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота49,54 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Матеріаллютеційський вапняк
вапняк
СтильАрхітектура класицизму (неокласицизм - ампір)
АрхітекторЖан-Франсуа Шальгрен
Луї-Робер Густ
Жан-Ніколя Юйо
Гійом Абель Блуе
Дата заснування1836 Редагувати інформацію у Вікіданих
АдресаПлоща Зірки Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Паризька тріумфальна арка (фр. Arc de triomphe de l'Étoile, досл.: «тріумфальна арка Зірки») — тріумфальна арка, розташована на площі Шарля де Голля (фр. Place Charles-de-Gaulle) у столиці Франції місті Парижі. Тріумфальна арка є одним з найвідоміших паризьких монументів, одним із міських символів.

Опис

[ред. | ред. код]
Проєкт Тріумфальної арки, роботи Жана-Франсуа Шальгрена, 1806

Тріумфальна арка була споруджена в період з 1806 по 1836 роки за наказом Наполеона, на основі проєкту архітектора Жана-Франсуа Шальгрена. Висота споруди становить 49,54 м, ширина — 44,82 м, а висота склепіння — 22,21 м.

Арку прикрашено чотирма великими скульптурними групами: з боку Єлісейських Полів «Виступ добровольців 1792 року» («Марсельєза») роботи Франсуа Рюда та «Тріумф 1810 року» роботи Жана-П’єра Корто; з боку авеню де ла Гранд-Арме «Опір 1814 року» і «Мир 1815 року» роботи Антуана Етекса.

Арку оточують 100 гранітних тумб (на честь «ста днів» правління Наполеона), сполучених між собою чавунними ланцюгами.

Коротка історія

[ред. | ред. код]
Площа Шарля де Голля, Париж

З часів правління Людовіка XIV пряма дорога сполучувала дві королівські резиденції: паризький палац Лувр і Версаль. Назва цієї дороги «Тріумфальна дорога» не застаріло й сьогодні: на одній осі розташовані тут три арки Каррузель біля Лувру, Велика арка, побудована вже в нашу епоху в ультрасучасному кварталі Дефанс.

Битва під Аустерліцом, робота Франсуа Жерара

У грудні 1806, відразу після Аустерліцької битви, Наполеон розпорядився спорудити тріумфальну арку на честь військових перемог, здобутих Францією під час Революційних війн та Наполеонівських воєн.

Два роки пішло на спорудження фундаменту. У 1810, коли новоспечена імператриця Марія-Луїза повинна була урочисто в'їхати в столицю по полях Елісейських, на кам'яному фундаменті була поспішно зроблена з дощок і суворого полотна «декорація» майбутньої арки. Наполеон не дожив до закінчення будівництва Тріумфальної арки: воно завершилося лише в 1836 р., під час правління Луї-Філіппа.

15 грудня 1840 під аркою проїхав траурний кортеж з прахом Наполеона, доставленим з острова св. Олени. Пізніше за урочисту похоронну церемонію із зупинкою під зведеннями Тріумфальної арки удостоїлися після своєї кончини Леона Гамбетти, Віктора Гюго, Лазара Карно, Патріса де Мак-Магона, генерали Фердинанда Фоша, Жозефа Жоффра, генерал Філіппа Леклерка.

Оздоблення

[ред. | ред. код]

Арку оздоблюють чотири скульптурні композиції:

  • Виступ добровольців 1792 року («Марсельєза»), Франсуа Рюд (південний фасад, праворуч)
  • Тріумф 1810 року, Жан-П'єр Корто (південний фасад, ліворуч)
  • Опір 1814 року, Антуан Етекс (північний фасад, праворуч)
  • Мир 1815 року, Антуан Етекс (північний фасад, ліворуч)


На фасадах арки висічено шість рельєфів:

  • Битва біля Абукіра, Бернар Серр (південний фасад, ліворуч)
  • Похорон генерала Марсо, Анрі Лемер (південний фасад, праворуч)
  • Битва під Жемаппом, Карло Марокетті (східний фасад)
  • Захоплення Александрії, Жан-Етьєн Шапоньєр (північний фасад, ліворуч)
  • Бій під Арколе, Жан-Жак Фешер (північний фасад, праворуч)
  • Битва під Аустерліцом, Теодор Гехтер (західний фасад)


Написи

[ред. | ред. код]

На стінах арки вигравійовані назви 158 битв, у яких воювали республіканська та імператорська армії, а також імена 660 французьких воєначальників.[3]



Репліки

[ред. | ред. код]

У світі існує кілька копій паризької тріумфальної арки різних розмірів. Зокрема, в Києві в ЖК «Французький-квартал-2» у 2020 було встановлено арку з надрукованами на склі фотографіями елементів паризької.


Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
  2. ↑ archINFORM — 1994.
  3. ↑ Les 660 noms inscrits sur l'Arc de Triomphe de Paris (фр.). Процитовано 25 березня 2026.

Література

[ред. | ред. код]
  • Thomas W. Gaehtgens: Napoleons Arc de Triomphe. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1974.
  • Ernst Seidl: La Grande Arche in Paris — Form, Macht, Sinn. Hamburg: Kovač, 1998; ISBN 3-86064-702-4.
  • Dominique Fernandes, Gilles Plum, Isabelle Rouge: L'arc de triomphe de l'Étoile. Paris: Éditions du patrimoine, 2000; ISBN 2-85822-202-9.
  • Anne Muratori-Philip: L'Arc de Triomphe. Paris: Éditions du Patrimoine, Centre des Monuments Nationaux, 2007; ISBN 978-2-85822-969-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тріумфальна_арка_(Париж)&oldid=48173107