Перейти до вмісту

Megami Tensei

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Megami Tensei
Жанряпонська рольова відеогра
РозробникAtlus
Arc System Works, Cave, Career Soft, Lancarse, Multimedia Intelligence Transfer, Nex Entertainment, Omega Force, Sega
ВидавціAtlus
Японія: Atlus, Namco, Sega
Північна Америка: Atlus USA, Aeria Games, Sega
Європа: Atlus, Deep Silver, Koei, Ghostlight, Nintendo, NIS America, Sega, Square Enix, Zen United
ДизайнериАя Нішітані
Коуджі Окада
Ґінічіро Судзукі
Кадзунарі Судзукі
ПлатформиAndroid, FM-7, Game Boy, Game Boy Color, Game Boy Advance, Game Gear, iOS, Microsoft Windows, MSX, NES, Nintendo DS, Nintendo 3DS, Nintendo Switch, Nintendo Switch 2, PC-8801, PC-9801, PC Engine, PlayStation, PlayStation 2, PlayStation 3, PlayStation 4, PlayStation 5, PlayStation Portable, PlayStation Vita, Sega CD, Sega Saturn, Sharp X1, SNES, Virtual Boy, Wii, Wii U, Xbox, Xbox 360, Xbox One, Xbox Series X/S
Перша граDigital Devil Story: Megami Tensei
11 вересня 1987
Остання граRaidou Remastered: The Mystery of the Soulless Army
19 червня 2025
Спін-оффиMegami Tensei Gaiden
Majin Tensei
Devil Summoner
Persona
Digital Devil Saga
Devil Children
Devil Survivor

Megami Tensei (яп. 女神転生, кириліз.: Меґамі Тенсей, досл. «Реінкарнація богині»), міжнародно відома як Shin Megami Tensei (раніше — Revelations) — японська медіафраншиза, створена Аєю Нішітані, Коуджі «Cozy» Окадою, Ґінічіро Судзукі та Кадзунарі Судзукі. Переважно розробляється та видається компанією Atlus, яка належить Sega, і включає низку підсерій, охоплюючи різні піджанри рольових відеоігор — зокрема тактичні, бойовики та багатокористувацькі онлайнові. Перші дві гри серії були випущені компанією Namco (нині — Bandai Namco Entertainment), однак починаючи з виходу Shin Megami Tensei більшість ігор публікуються Atlus у Японії та Північній Америці. У Європі ігри видаються через сторонні компанії.

Франшиза була заснована на науково-фантастичній серії романів Digital Devil Story, написаній Аєю Нішітані. Назва серії походить від підзаголовка першої книги. Більшість ігор Megami Tensei — це самостійні проєкти з власними історіями та персонажами. Водночас вони мають спільні елементи: теми сюжету, можливість впливати на розвиток подій через вибір гравця, а також систему бою з використанням демонів або Персон, яких часто можна вербувати як союзників. У серії часто присутні елементи філософії, релігії, окультизму та наукової фантастики.

Хоча серія поступається за популярністю таким тайтлам як Final Fantasy чи Dragon Quest, вона має велику популярність у Японії та культовий статус на Заході, здобувши позитивні відгуки критиків і комерційний успіх. Серія відома своїм виразним художнім стилем, складністю ігроладу та музичним оформленням, але також викликала дискусії через дорослу тематику, похмурий тон і використання християнської релігійної символіки. Франшиза охоплює й інші медіа: манґу, аніме-фільми та телесеріали.

У Японії деякі ігри серії не мають у назві слів Megami Tensei, зокрема це стосується підсерії Persona. Багато ранніх ігор не були локалізовані через суперечливий зміст, зокрема релігійні мотиви, а згодом — через їх віковість. У локалізаціях англійською мовою використовується бренд Shin Megami Tensei з часу виходу Shin Megami Tensei: Nocturne у 2004 році.

Ігри

[ред. | ред. код]

Головна серія

[ред. | ред. код]

Persona

[ред. | ред. код]
Докладніше: Persona

Devil Summoner

[ред. | ред. код]
Докладніше: Devil Summoner

Сприйняття

[ред. | ред. код]

До здобуття популярності на Заході, серія Megami Tensei вже була однією з провідних ігрових франшиз в Японії, продавши понад чотири мільйони копій до 2003 року[1]. Без урахування підсерії Persona, серія Megami Tensei до жовтня 2017 року продала близько 7,2 мільйона копій[2]. Станом на жовтень 2018 року, основна серія досягла обсягів у 12,4 мільйона проданих фізичних та цифрових копій по всьому світу (включаючи завантаження безкоштовних ігор[3]). Окрім того, підсерія Persona продала 9,3 мільйона копій, довівши загальні обсяги продажу франшизи до 21,7 мільйона копій (включно з безкоштовними завантаженнями[3]) станом на 2018 рік[4]. Станом на 2023 рік, без врахування Persona, серія Megami Tensei постачила 19,2 мільйона копій, включаючи безкоштовні тайтли[5]. Станом на 5 березня 2024 року, підсерія Persona продала 22,6 мільйона копій по всьому світу[6]. Згідно з опитуванням, проведеним Nikkei Entertainment 16 грудня 2023 року, середній вік фанатів серій Shin Megami Tensei і Persona в Японії становить 32 роки, а співвідношення чоловіків і жінок — 40:60[7].

Японський сайт 4Gamer.net назвав серію однією з найбільших рольових франшиз Японії[8]. Автор UGO Networks К. Тор Єнсен назвав першу гру Megami Tensei першим успішним втіленням кіберпанку у відеоіграх, підкресливши унікальне поєднання наукової фантастики та окультизму, яке створює «справді унікальний вигаданий світ кіберпанку»[9]. Видання Nintendo Power зазначило, що Atlus завжди поєднує «знайомий геймплей» із несподіваними сетингами, як-от у Persona з її «історіями жахів сучасності» та «командами японських школярів», і додало, що Strange Journey — це «науково-фантастична версія тієї ж системи»[10]. У статті 1UP.com про вплив японської культури на західні ігри згадували серію Shin Megami Tensei поряд із Disgaea від Nippon Ichi Software. Курт Калата написав: «Вони не б’ють рекорди продажів, але здобули підпільний успіх і мають тисячі відданих фанатів»[11]. Автор GameSpot Ендрю Вестал назвав серію третьою за популярністю RPG-франшизою в Японії після Final Fantasy та Dragon Quest[12]. Метью Коулман з IGN, згадуючи Nocturne, описав її як «виклик для жанру, який зазвичай обмежувався рятуванням принцес і очищенням світу від зла»[13].

Ігри Digital Devil Story: Megami Tensei II та Shin Megami Tensei увійшли до списку «Топ-100 найулюбленіших ігор усіх часів» від Famitsu 2006 року на 58 і 59 місцях відповідно[14]. У списку «Топ-20 RPG останнього десятиліття» від RPGFan лідирували дві гри Digital Devil Saga, а Persona 3 і Persona 4 посіли друге і четверте місця відповідно[15]. Калата, пишучи для Gamasutra, назвав Nocturne однією з 20 обов'язкових до гри RPG[16]. GameTrailers назвав систему бою «Press Turn» однією з найкращих серед JRPG, особливо у версії, використаній у Shin Megami Tensei IV[17].

Суперечки

[ред. | ред. код]

Попри схвальні відгуки, серія неодноразово потрапляла у центр суперечок як у Японії, так і за її межами[18][19]. Серед проблемних тем — переговори з демонами, сцени самогубства та канібалізму, релігійна критика, змішання християнської та окультної символіки, політичні підтексти, зображення гомосексуальності та дивний дизайн демонів[18][20]. Західні журналісти неодноразово звертали увагу на ці аспекти. Перший реліз Persona викликав занепокоєння через релігійні мотиви у назві[21]. У щорічній премії 1UP.com за 2007 рік (Electronic Gaming Monthly, березень 2008) Persona 3 отримала титул «Найбільш суперечлива гра, яка не спричинила жодного скандалу». Автори зауважили: «Секс-скандал з Hot Coffee і поцілунки хлопців у Bully нічого не варті поруч із боями, ініційованими самогубствами, або романом між студентом і вчителькою у цій PS2-RPG»[22]. GamesRadar включив серію до списку «Суперечок, які чекають свого часу», зазначивши, що громадського обурення не було лише через нішовий статус серії[20]. У подальшій статті для 1UP.com Калата пов'язав схильність до скандального змісту із романами Digital Devil Story, що містили сцени насильства та зґвалтування демонів, і додав: «Таке насильство не рідкість для японської анімації, але воно стало ще тривожнішим у Megami Tensei II»[18]. У китайському регуляторному документі 2021 року Shin Megami Tensei IV: Apocalypse було наведено як приклад неприйнятного зображення релігійних постатей[23].

У статті Black Gate, Джош Байсер писав: «Серія Shin Megami Tensei дуже схожа на Pokémon через змінний склад партії. Але Shin Megami Tensei з’явилась першою і є набагато зрілішою — як у дизайні, так і в сюжеті»[24].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bedigian, Louis. Devils May Cry when Dante Enters the World of "Shin Megami Tensei: Nocturne". GameZone (англ.). Архів оригіналу за 24 лютого 2010. Процитовано 21 лютого 2014.
  2. ↑ Persona series sales top 8.5 million, Megami Tensei series sales top 7.2 million. Gematsu.com. 30 жовтня 2017. Процитовано 11 листопада 2021.
  3. 1 2 Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Romano, Sal (13 жовтня 2018). Sega shares updated sales numbers for Persona, Megami Tensei, Yakuza, and more; aiming for simultaneous worldwide releases. Gematsu. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 13 жовтня 2018.
  5. ↑ Sega Sammy Integrated Report 2023 (PDF). segasammy.co.jp. Sega Sammy. с. 28. Процитовано 31 жовтня 2023.
  6. ↑ 『ペルソナ』シリーズ全世界セールス2,200万本突破！ ["Persona" series surpasses 22 million copies sold worldwide!]. Persona Channel (яп.). Atlus. 5 березня 2024. Процитовано 13 серпня 2024.
  7. ↑ Ayase Hirashima; Eri Hatano (2 лютого 2024). 今、本当に推されている「人」「作品」が分かる 最旬"推し"新潮流. Nikkei Cross Trend (яп.). Архів оригіналу за 22 лютого 2024.
  8. ↑ Mafia, Kajita (17 грудня 2009). 【PR】新たな戦慄がここから始まる。「真・女神転生IMAGINE」2nd wave Chain of Curse（チェインオブカース）の魅力を大紹介. 4Gamer.net (яп.). Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 4 травня 2015.
  9. ↑ Jensen, K. Thor (23 серпня 2011). A History Of Cyberpunk In Games. UGO Networks (англ.). Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 18 вересня 2011.
  10. ↑ Preview: Shin Megami Tensei: Strange Journey. Nintendo Power. No. 252. Future US. Березень 2010. стор. 30.
  11. ↑ Kalata, Kurt (18 січня 2007). Clash of the Cultures. 1UP.com (англ.). с. 8. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 2 червня 2015.
  12. ↑ Vestal, Andrew (1999). The History of Console RPGs - Persona. GameSpot (англ.). Архів оригіналу за 6 грудня 2012. Процитовано 5 травня 2015.
  13. ↑ Coleman, Matt (25 жовтня 2011). A History of Console RPGs. IGN (англ.). с. 4. Архів оригіналу за 28 серпня 2015. Процитовано 5 травня 2015.
  14. ↑ Campbell, Colin (3 березня 2006). Japan Votes on All Time Top 100. Edge. с. 2. Архів оригіналу за 23 лютого 2012. Процитовано 27 жовтня 2009.
  15. ↑ Top 20 RPGs of the Past Decade. RPGFan. с. 2—4. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 5 лютого 2011.
  16. ↑ Kalata, Kurt (19 березня 2008). A Japanese RPG Primer: The Essential 20. Gamasutra. с. 8. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 14 березня 2014.
  17. ↑ GT Countdown - Top 5 JRPG Battle Systems. GameTrailers. 26 лютого 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 2 серпня 2014 — через YouTube.
  18. 1 2 3 Kalata, Kurt (10 квітня 2006). Devil in the Details: MegaTen's Controversial History. 1UP.com. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 4 травня 2015.
  19. ↑ Tjan, Mark P. (17 серпня 2004). RPGFan Previews - Shin Megami Tensei: Nocturne. RPGFan. Архів оригіналу за 20 жовтня 2007. Процитовано 5 травня 2015.
  20. 1 2 The Top 7... Controversies Waiting to Happen. GamesRadar. 4 вересня 2007. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 4 травня 2015.
  21. ↑ The Top 7... Controversies Waiting to Happen. GamesRadar. 4 вересня 2007. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 4 травня 2015.
  22. ↑ 2007 1UP Network Editors' Choice Awards. Electronic Gaming Monthly. № 226. Ziff Davis Media. Березень 2008. с. 65. ISSN 1058-918X.
  23. ↑ Yuki Kurosawa (1 жовтня 2021). Chinese game regulation: Genshin Impact, Shin Megami Tensei and Naruto cited in leaked document. AUTOMATON.
  24. ↑ Shin Megami Tensei and a Different Take on JRPGS (Part 1) – Black Gate. 25 липня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Офіційний сайт (яп.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Megami_Tensei&oldid=47717587