Матеїк Ілля Іванович
| Матеїк Ілля Іванович | |
|---|---|
 Четар | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1890
Снятин, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина |
| Смерть | 12 листопада 1927 Снятин, Снятинський повіт, Станиславівське воєводство, Друга Річ Посполита (хвороба) |
| Національність | українець |
| Alma Mater | Львівський університет (право) |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1914–1920 |
| Приналежність | .svg){kind=small} Австро-Угорщина ЗУНР |
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини ЗУНР |
| Рід військ |  Сухопутні війська |
| Формування |  УСС УГА |
| Війни / битви | |
Ілля́ Іва́нович Матеїк (1890, Снятин, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина — † 12 листопада 1927, Снятин, Друга Річ Посполита) — український громадський, культурний і військовий діяч, активний учасник повітової Снятинської секції Українського Студентського Союзу (1912—1914), старшина Легіону Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії, учасник Першої світової війни та польсько-української війни, головний редактор української газети «Громадський Голос» (1916).
Народився в міщанській родині Івана Матеїка у Снятині (нині Івано-Франківська область). Батько діяча був керівником Руської міщанської читальні у Снятині[1]. Навчався у Коломийській гімназії (1902—1910), згодом студіював право у Львівському університеті (1911—1915)[2].
У 1914 році належав у Львові до Товариства Українських Січових Стрільців II, що приміщувалося в домівці повітової «Січі». До цього гуртка входили також Гандзя Дмитерко, Пилип Деркач, Ольга Левицька-Басарабова, Павлина Михайлишин та інші, які згодом стали УСС-ами. Керівниками гуртка були Іван Чмола, Петро Франко, Роман Сушко, Роман Дашкевич[3].
Того ж року Ілля Матеїк вступив до Легіону УСС. З невідомих причин осінню 1914-го перевівся на італійський фронт. У 1917 році зазнав важкого поранення в Італії і був звільнений зі служби як військовий інвалід. В 1916 році був головним редактором з 1-го по 16-й номер газети Громадський Голос[4]. У 1917—1918 роках продовжував бути одним із редакторів «Громадського Голосу»[5].
Брав участь у боях біля Снятина в листопаді 1918 року. Про нього згадував у своїх спогадах Олекса Бойків[6], зазначаючи його військовий ступінь як «значковий чотар» у курені сотника Василя Гошоватюка в Заболотові[3].
Після війни деякий час мешкав у Снятині, був активним учасником місцевого культурного життя — відвідував товариство «Боян», читальні. Згодом переїхав, певний час перебував у Чехословаччині (1919—1926), де лікувався від наслідків поранень і грудної недуги, набутої у війську. В 1921 році здобував торговельну освіту разом із іншими українськими старшинами в українськім військовім таборі в Дайч-Габлю [7].Підтримував українські громадські ініціативи, зокрема жертвував кошти на «Рідну Школу»[2].
1926 року повернувся до Галичини, працював у кооперативі «Маслосоюз» у Львові. Помер 12 листопада 1927 року в домі своїх батьків у Снятині від наслідків поранень. Похований на міському цвинтарі у Снятині[2].
- ↑ Бажанський, 1984, с. 278.
- 1 2 3 Діло, 1927, с. 4.
- 1 2 Бажанський, 1984, с. 279.
- ↑ Українська преса, 2009, с. 104.
- ↑ Українські часописи Львова, 2001, с. 590.
- ↑ Бойків, 1963, с. 142.
- ↑ Годований, 1931, с. 12.
- Бажанський М. Вічно житимуть… Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біограф. словник. — Детройт, 1984. — 525 с.
- Бойків О. Неприємна зустріч. Календар-альманах Нового Шляху на 1964 рік. — Вінніпег : Новий Шлях, 1963. — С. 141–144.
- Годований С. Торговельна освіта в українськім військовім таборі в Дайч-Габлю. — Літопис Червоної Калини. — 1931. — С. 11–14.
- Ілля Матеїк. Посмертні згадки // Діло. — 1927. — № 257. — С. 4.
- Романюк М. М.; Галушко М. В. Українські часописи Львова 1848–1939 : іст.-бібліогр. дослідж. : у 3 т / НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника, Від-ня «НДЦ періодики». — Львів, 2001. — Т. 1 : 1848–1900 рр. — 744 с.
- 1891—1905 рр. // Українська преса в Україні та світі XIX—XX ст.: історико-бібліографічне дослідження / уклад. М. В. Галушко, М. М. Романюк (керівник проєкту), Л. В. Сніцарчук. — Львів, 2009. — Т. 2. — 480 с.
