Ž (латиниця)
| Ž ž | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Латинська абетка | |||||||
| A | B | C | D | E | F | G | |
| H | I | J | K | L | M | N | |
| O | P | Q | R | S | T | U | |
| V | W | X | Y | Z | |||
| Додаткові і варіантні знаки | |||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | |
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | |
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | |
| Č | Č̣ | Ɗ | Ď | Ð,ð | Ɖ,ɖ | Đ,đ | |
| È | É | Ê | Ë | Ē | Ė | Ę | |
| Ě | Ə | Ɛ | Ɠ | G̈ | Ĝ | Ğ | |
| Ġ | Ģ | Ƣ | Ɡ | Ĥ | Ħ | Ì | |
| Í | Î | Ï | Ī | Į | İ | I | |
| IJ | Ĵ | J̌ | J̣̌ | Ķ | Ḱ | Ǩ | |
| Ƙ | Ⱪ | Ļ | Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | |
| LJ | M̈ | Ñ | Ń | Ņ | Ň | N̈ | |
| Ɲ | Ƞ | Ŋ | NJ | Ò | Ó | Ô | |
| Õ | Ö | Ō | Ǫ | Ø | Ő | Œ | |
| Ơ | P̈ | Ƥ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | |
| Ɍ | Ɽ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | Š | |
| Ṣ̌ | ß | ſ | Ꞅ | Þ | Ţ | Ť | |
| Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | T̈ | Ù | Ú | |
| Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů | Ű | Ų | |
| Ư | V̈ | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | Ý | Ŷ | |
| Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | Ȥ | Ⱬ | |
| Ź | Ż | Ƶ | Ž | Ẓ̌ | Ʒ | Ǯ | |
Ž, ž — літера розширеної латинської абетки, утворена буквою Z з додаванням гачека, що зазвичай позначає дзвінкий заясенний фрикативний [ʒ], який відповідає українській кириличній літері ж.
Це 42-я літера чеської, 46-та літера словацької, 25-та літера словенської абетки, 30-та літера хорватської, боснійської та те ж саме в латинських версіях сербської, чорногорської та македонської (як відповідник або транслітерація кириличної Ж). Це 27-а літера лужицької абетки, і вона з'являється в білоруській латинській абетці.
Це 27-а літера лужицької абетки, і вона з'являється в ХХ столітті в білоруській латинській абетці (замість Ż) та в історичному проєкті української латинки Їречека для позначення дзвінкого заясенного фрикативного [ʒ], тобто відповідає кириличній літері Ж (в «Абецадлі» Йосипа Лозинського використовується Ż).
Близько 1406 року «Ž» увійшла до чеської абетки за посередництва Яна Гуса («Чеська орфографія»[1]). 1830 року Людевит Гай («Коротка основа хорвато-слов'янського правопису»[2]) на базі латиниці для хорватської мови створив нову абетку («гаєвиця»), в якій, зокрема була й літера «Ž». Пізніше хорватська гаєвиця разом з літерою «Ž» була запозичена іншими народами — Боснії та Герцеговини, Сербії, Словенії, Чорногорії. Літера «Ž» присутня також в абетці словацької мови.
1901 року Йонас Яблонскіс опублікував у «Граматиці литовської мови»[3] оновлену литовську абетку, в який також було додано літеру «Ž».
У 1920-і роки було модифіковано білоруську «латинку». Зокрема замість запозиченої з польської «Ż» для шиплячої [Ж] було запроваджено літеру «Ž».
У другій половині XX століття літера «Ž» з'являється також у латиській абетці.
В естонській та фінській мовах літера «Ž» використовується в словах іноземного походження, зокрема для передачі звуку [ж] в словах, запозичених з мов, що використовують не латинську графіку (зокрема, кирилицю). Наприклад, назва українського міста Житомир передається як Žõtomõr.
З 1989 по 2007 року літера «Ž» була представлена в абетці ліввікського діалекту карельської мови[4]. Нова єдина абетка, запроваджена з 2007 року[5], для всіх діалектів карельської мови також містить літеру «Ž».
2007 року було також затверджено нову абетку вепської мови, що містить літеру «Ž».
У 1990-і роки в туркменській мові було запроваджено нову абетку на базі латиниці з літерою «Ž».
Літера також використовується для передачі латинською абеткою кириличної ж у системах наукової транслітерації та ISO 9, тобто вживається в латинізаціях української, білоруської, македонської, болгарської, сербської та башкирської мов.
| Графема | HTML | Юнікод | TeX |
|---|---|---|---|
| Ž | Ž | U+017D | \\check Z |
| ž | ž | U+017E | \\check z |
- Діакритичний знак
- Č — відповідає українській кириличній літері ч.
- Š — відповідає українській кириличній літері ш.
- ↑ Iohannes Hus. De orthographia Bohemica
- ↑ Ljudevit Gaj. Kratka osnova hrvatsko-slavenskoga pravopisanja. 1830
- ↑ Jonas Jablonskis. Lietuviškos kalbos gramatika. 1901
- ↑ Karjalan kielen harjoituskogomus. III — IV louokku. Livvin murdehel. — Petroskoi, 2004. Архівовано з джерела 17 лютого 2009 [Архівовано 2009-02-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Редакцію єдиної абетки карельської мови затверджено постановою Уряду Республіки Карелія № 37-П від 16.03.2007 [Архівовано 4 листопада 2014 у Wayback Machine.]