Virtuti Militari

Virtuti Militari
Дата створення / заснування	22 червня 1792
Засновник	Станіслав Август Понятовський
Текст девізу	Honor I Ojczyzna
Країна	Річ Посполита,  Російська імперія,  Польща, Королівство Польське і  Польська Народна Республіка
Рівень вище	орден Білого Орла
Рівень нижче	орден Відродження Польщі
Місце заснування	Варшава
Обґрунтування премії	Per virtut a la guerra
Кількість	25 000
Категорія лауреатів нагороди	Категорія:Кавалери Virtuti Militari
Virtuti Militari у Вікісховищі

Орден Virtuti Militari

Virtuti Militari (лат. Virtuti militari — «За військову доблесть», дослівно «Військовій доблесті»; пол. Order Wojenny Virtuti Militari — «Воєнний орден Virtuti Militari»), також Віртуті мілітарі, — польський військовий орден, заснований 22 червня 1792 року королем Станіславом Августом Понятовським. Це найвища військова нагорода Польщі за виняткову мужність і заслуги під час бойових дій та один із найдавніших військових орденів світу.

Нагороду заснували в Речі Посполитій. Упродовж історії орден неодноразово скасовували та відновлювали, а його назва й вигляд змінювалися. У сучасній Республіці Польща нагородження ним регулює закон від 16 жовтня 1992 року. Орден має п'ять класів; його можуть присуджувати лише під час війни або не пізніше ніж через п'ять років після її завершення.

Історія

Заснування та перші нагородження (1792—1794)

18 червня 1792 року війська Речі Посполитої під командуванням князя Юзефа Понятовського перемогли російську армію в Жилинцях на Волині під час російсько-польської війни 1792 року, що точилася на тлі боротьби за збереження Конституції 3 травня. Після цієї перемоги король Станіслав Август Понятовський 22 червня заснував орден Virtuti Militari для відзначення військовослужбовців за бойові заслуги. 25 червня 1792 року в Острозі відбулося перше вручення нагород — п'ятнадцятьом військовим, серед яких були Юзеф Понятовський, Тадеуш Костюшко, Міхал Вельгорський, Станіслав Мокроновський, Євстахій Санґушко та Юзеф Зайончек.

Спочатку відзнака мала вигляд овальної медалі двох різновидів: золотої — переважно для генералів та офіцерів, срібної — для унтерофіцерів і рядових. На лицьовому боці розміщувався увінчаний короною монограмний знак короля «SAR» (лат. Stanislaus Augustus Rex), а на звороті — напис «VIRTUTI MILITARI». Наприкінці серпня — на початку вересня 1792 року було розроблено статут, запроваджено п'ять класів і змінено форму відзнаки на хрест.

Політична ситуація невдовзі змінила долю нагороди. 29 серпня 1792 року Тарговицька конфедерація заборонила її носити. У листопаді 1793 року заборону скасували, але 7 січня 1794 року Постійна рада знову ліквідувала орден. Попри ці рішення, нагорода зберегла значення символу військової доблесті.

Варшавське герцогство та Королівство Польське (1806—1831)

У 1806 році орден відновив Фрідріх Август, згодом правитель Варшавського герцогства. 26 грудня того ж року було закріплено поділ на п'ять класів, що в загальних рисах зберігається донині: Великий, Командорський, Кавалерський, Золотий і Срібний хрести. Нагороду вручали військовим, які відзначилися під час наполеонівських воєн.

Після Віденського конгресу 1815 року орден залишився нагородою утвореного Королівства Польського, пов'язаного з Російською імперією особистою унією, під назвою Польський військовий орден (пол. Order Wojskowy Polski). Під час Листопадового повстання 1830—1831 років його вручали учасникам боротьби проти російської влади. Після придушення повстання імператор Микола I скасував польський орден. У січні 1832 року російська влада запровадила схожу за виглядом «Польську відзнаку за військові заслуги», якою нагороджували учасників придушення повстання.

Друга Річ Посполита (1919—1939)

Після відновлення польської державності Установчий сейм законом від 1 серпня 1919 року відновив нагороду під назвою Військовий орден Virtuti Militari (пол. Order Wojskowy Virtuti Militari). Ним відзначали учасників збройної боротьби за незалежність Польщі та встановлення її кордонів. 1920 року було сформовано капітул ордена на чолі з Юзефом Пілсудським.

25 березня 1933 року було ухвалено новий закон, який змінив назву на Воєнний орден Virtuti Militari (пол. Order Wojenny Virtuti Militari) та оновив порядок нагородження. Ця назва знову стала офіційною в 1992 році.

Друга світова війна та Польська Народна Республіка

Під час Другої світової війни нагороду вручали за бойові заслуги у вересневій кампанії 1939 року та подальшій боротьбі проти нацистської Німеччини. Нагородження здійснювали польські військові й державні органи, зокрема польське керівництво у вигнанні; після утворення підконтрольних СРСР польських державних органів нагороду присуджували також вони.

У Польській Народній Республіці орден зберігся в нагородній системі, проте низка його присуджень іноземним комуністичним керівникам викликала суперечки. Особливо резонансним стало нагородження Леоніда Брежнєва Великим хрестом у 1974 році; згодом це рішення скасували.

Сучасний статус

Закон Польщі від 16 жовтня 1992 року визначає Virtuti Militari як орден за видатні військові вчинки, пов'язані з особливою самопожертвою і мужністю. Нагороджує ним президент Республіки Польща; у воєнний час, за президентським уповноваженням, нагородження у збройних силах може здійснювати головнокомандувач. Нагороду можна присуджувати посмертно. Орден має власний капітул. За законом, воєнні ордени присуджують лише під час війни або впродовж п'яти років після її завершення.

Класи ордена

Згідно зі статтею 11 закону 1992 року, Virtuti Militari має п'ять класів — від I (найвищого) до V. У загальному випадку вищі класи призначені для відзначення визначних успіхів військового командування, а нижчі — також за індивідуальні бойові подвиги. Срібним хрестом можуть нагороджувати й цивільних осіб, військові формування або населені пункти.

Клас	Польська назва	Українська назва	Основні підстави для нагородження
I	Krzyż Wielki	Великий хрест (із зіркою)	Переможне ведення війни головнокомандувачем або видатна діяльність вищого командувача протягом війни.
II	Krzyż Komandorski	Командорський хрест	Успішне проведення важливої військової операції вищим командувачем.
III	Krzyż Kawalerski	Кавалерський хрест	Виняткові бойові дії та результативне командування бойовою частиною.
IV	Krzyż Złoty	Золотий хрест	Уміле бойове командування або надзвичайна мужність військовослужбовця.
V	Krzyż Srebrny	Срібний хрест	Особиста хоробрість у бою, сміливі бойові дії або надзвичайна мужність цивільної особи.

Зовнішній вигляд

Знак ордена — рівнокінцевий хрест, на раменах якого розміщено напис VIRTUTI MILITARI. У центрі лицьового боку міститься зображення білого орла в лавровому вінку; на звороті — напис HONOR I OJCZYZNA («Честь і Батьківщина») та дата «1792». У класах I—III рамена хреста вкриті чорною емаллю, у класі IV використано позолочення, а у V — сріблення. Хрести I і II класів мають увінчання у вигляді корони. Стрічка ордена синя з чорними смугами по краях. Великий хрест додатково передбачає орденську зірку.

Планки п'яти класів ордена (у порядку старшинства)

I клас	II клас	III клас	IV клас	V клас
Великий хрест	Командорський хрест	Кавалерський хрест	Золотий хрест	Срібний хрест

Колективні нагородження

Орденом відзначали не лише окремих військовослужбовців, а й військові частини та міста. Серед міст, історично нагороджених Virtuti Militari, — Львів, Верден і Варшава.

Місто	Дата нагородження	Клас	Підстава
Львів	22 листопада 1920 року	III — Кавалерський хрест	За польську оборону міста під час польсько-української війни 1918—1919 років та боїв польсько-радянської війни 1920 року.
Верден (Франція)	6 лютого 1921 року	III — Кавалерський хрест	На відзначення оборони міста у Верденській битві під час Першої світової війни.
Варшава	9 листопада 1939 року	V — Срібний хрест	За мужність мешканців під час оборони Варшави у вересні 1939 року.

22 листопада 1920 року Юзеф Пілсудський особисто відзначив Львів орденом. Нагородження було пов'язане з польською військовою боротьбою за місто, зокрема під час польсько-української війни, а також із подіями 1920 року. Це нагородження відображає польську державну оцінку тогочасних воєнних подій; українська сторона в боротьбі 1918—1919 років відстоювала державність Західноукраїнської Народної Республіки.

Варшаву нагородив головнокомандувач польських військ Владислав Сікорський за рішенням польського уряду у вигнанні. Відзнака V класу, оточена лавровими гілками, зображена на великому гербі Варшави разом із девізом лат. Semper invicta («Завжди непереможна»). У 2004 році міська рада офіційно закріпила цей варіант великого герба.

Іноді до міст, нагороджених Virtuti Militari, помилково зараховують Плоцьк. Насправді 10 квітня 1921 року Юзеф Пілсудський нагородив його іншою військовою відзнакою — Хрестом Хоробрих (пол. Krzyż Walecznych). Водночас окремих захисників міста було нагороджено орденом Virtuti Militari.

Зображення хреста Virtuti Militari на надгробку в меморіальному сквері Івано-Франківська. Наявність такого зображення не означає нагородження міста орденом.

Відомі кавалери

Серед перших кавалерів ордена були Юзеф Понятовський і Тадеуш Костюшко. У XX столітті нагороду отримували також іноземні військові діячі, польські військові формування та учасники боротьби за польську державність.

Одним із нагороджених був український військовик Павло Шандрук — офіцер Армії УНР, згодом офіцер польського війська й командувач Української Національної Армії наприкінці Другої світової війни. За бойові дії під час оборони Польщі у вересні 1939 року 1961 року польський президент у вигнанні Август Залеський нагородив його Срібним хрестом Virtuti Militari (V клас). Польський історик Павел Ґотовєцький, дослідник біографії Шандрука та польсько-українських відносин XX століття, звернув увагу, що поширене датування цього нагородження 1964 або 1965 роком є неточним. За його дослідженням, розбіжності пов'язані, зокрема, з існуванням двох конкуруючих польських еміграційних центрів нагородження та пізнішим розголосом навколо нагороди.

Нагородження Шандрука викликало дискусії через його співпрацю з німецькою стороною наприкінці Другої світової війни та зв'язок із дивізією «Галичина». За свідченням Ґотовєцького, оцінки нагородження різнилися як у польському, так і в українському еміграційному середовищі.

Скасування окремих нагороджень

Після падіння комуністичного режиму в Польщі було переглянуто низку нагороджень Virtuti Militari діячів, пов'язаних із радянською владою та політичними репресіями:

• 10 липня 1990 року президент Войцех Ярузельський скасував рішення Державної ради ПНР від 21 липня 1974 року про нагородження Леоніда Брежнєва Великим хрестом (I клас).
• 2 серпня 1995 року президент Лех Валенса скасував рішення Крайової Ради Народової від 24 квітня 1946 року в частині нагородження радянського генерала Івана Сєрова Золотим хрестом (IV клас).
• 26 липня 2006 року президент Лех Качинський позбавив колишнього співробітника військових репресивних органів Вінцента Романовського Срібного хреста (V клас), наданого йому наказом від 3 серпня 1945 року. Раніше Романовського засудили за переслідування учасників польського антикомуністичного підпілля.

Перші два рішення, а також перегляд нагородження Романовського, зафіксовані в огляді історії ордена Музею історії Польщі.

Джерела та література

• Ustanowienie Orderu Virtuti Militari. Muzeum Historii Polski w Warszawie (пол.).
• Ustawa z dnia 16 października 1992 r. o orderach i odznaczeniach. Elektroniczny Dziennik Ustaw (пол.).
• Ґотовєцький, Павел (2019). Герой війни чи солдат Гітлера? Генерал Павло Шандрук в очах поляків. Історико-політичні проблеми сучасного світу (укр.). 39: 50—57. doi:10.31861/mhpi2019.39.50-57.
• Хорошунов М. Польська відзнака військової доблесті // Народна армія. — 2013. — 16 січня. — № 9 (5101).

Посилання

• Order Wojenny Virtuti Militari — офіційна інформація на сайті президента Польщі (пол.).
• Ustanowienie Orderu Virtuti Militari — Музей історії Польщі (пол.).

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Virtuti Militari